Ті хто знаються на справі — здебільшого вже при роботі, або уважно обирають, щоб не злетіла бронь.
Є міркування про тих, хто на підході.
На мою думку казати “вчиться паяти на кухнях” треба, але цього замало. Воно схоже на витягування моркви щоб вона швидше зростала.
Безумовно найбільшим постачальником фахових людей мають бути учбові заклади. Тут велика перевага у приватних закладів. Хоча що прямо зараз відбувається в державному освітньому секторі справляє на мене неабияку яке враження.
Отже фахові люди це в першу чергу коледжі, профтехи, університети.
І це довго і дорого.
Якщо подивитися на нішу менш фундаментальних знань, здебільшого базових навичок, ми знаємо що катастрофічно не вистачає людей що вміють працювати на ЧПУ, паяти, робити монтаж електроніки, зварювати — тут може працювати ширше коло гравців.
Від колишньої моделі “палаців дітей та юнацтва”(ейдж-ми) до сучасних моделей мейкер- та хакерспейсів і Fab Lab.
Такі простори громади та окремі ентузіасти можуть відкривати вже зараз. Ці простори допомагають людям опанувати базові навички, дешево зрозуміти чи цей шлях для них і наскільки воно складно/не складно.
З моїх особистих спостережень після десятків проведених класів та ще десятків на яких був присутній: менша кількість людей вчиться самостійно, і навіть таким треба періодично поштовхи.
Більша частина людей потребує навчання в групі, когось поруч хто підкаже, не буде піддавати осуду, підтримає у спробах опанувати навичку. Ідеально якщо в таку атмосферу людина може повертатися регулярно. Називаю таку атмосферу “толерантністю до помилок” на етапі опанування та навчання.
Для такої задачі оптимально підходять відкриті мейкерські простори. Вони також допоможуть підрулити випускників формальної освіти які недоотримали практичних навичок або певних нішевих навичок.
Допоможуть дорослим людям спробувати свої сили в новому напрямку.
Літнім людям допоможуть бути корисними у передачі досвіду чи опікуванні про когось з початківців.
Тимчасово переселеним нададуть майданчик для спілкування навколо цікавих справ.
Жінкам допоможуть отримати доступ до обладнання та нададуть безпечну атмосферу для навчання та експериментів.
Далі ще нескінченний перелік що робиться на базі мейкерських просторів. Його можна форматувати під задачі громад. Про це трохи пізніше.
Старт мейкерського простору не є супердорогою забавкою. Вони не обов’язкого мають бути великими та “блискучими”. Якщо в громаді є кілька потрібних небайдужих людей, далі можливості знаходяться.
Ми в Українській мейкерській асоціації розбудовуємо мережу для підтримки таких просторів у всіх аспектах діяльності. Ми розглядаємо їх як майже універсальні містки між формальною освітою, потребами громад та задачами бізнесу, куди ж громадам без грошей.
Моєю персональною задачею на цьому шляху є докласти зусиль до відкриття 400 різноманітних мейкерських просторів в Україні — шкільних, профтехучилищ, відкритих громадських, бібліотечних, корпоративних R&D, волонтерських, університетських.
З компактною командою та допомогою волонтерів ми рухаємося цим шляхом, вибудовуємо необхідні складові фундаменту, поки що, і активно, іноді занадто активно, переймаємо досвід по всьому світу. Постійно шукаємо людей, програми, фінансування, кейси — і поступово історія складається. Не так швидко, як нам треба, але і прогрес доволі відчутний.
фото маленького бібліотечного мейкерспейсу з Warren County Library