Укривок з книги Марка Хетча «Маніфест руху мейкерів»
Творіть
Творіть. Просто творіть. Це ключ. Творити – значить бути людиною. Такі відомі філософи, як Фрідріх Гегель, Карл Юнг і Абрахам Маслоу прийшли до висновку, що творчість має фундаментальне значення для людини. Причому створення матеріальних речей має більш особистісний характер, ніж віртуальна творчість. Думаю, що причиною цього явища є можливість відчути створену річ, доторкнутися до неї, вловити її запах і смак. Вдало побудоване речення або добре написаний блог теж принесуть вам задоволення від роботи, але це зовсім не те задоволення, яке дарує нам фізична праця.
Якщо ви знайомі з юдейсько-християнською релігійною традицією, то вам має бути відомо, що першою книгою Тори або Старого Заповіту є Книга Буття. Перечитайте її перший розділ уважніше. Вірите ви в таке тлумачення процесу творіння чи ні, ми, ймовірно, зможемо дійти згоди у двох моментах, які випливають із цього розділу. Бог є творцем, і Він створив нас за своїм образом. Це дуже потужне пояснення Бога й нас як людей. Що найбільше привертає увагу в цьому розділі? Слова “Бог створив” повторюються 15 разів і завершуються створенням людини як Його образу. Ми небагато дізналися про Бога і про людину, але можемо впевнено стверджувати одне: ми створені, щоб творити.
Немає нічого, що могло б замінити творчість – філософи, релігієзнавці та особистий досвід доводять це з разючою ясністю. Коли прості люди вважали, що втрачають доступ до своїх знарядь праці, спалахували війни. Отож передусім ми повинні щось створювати. Галузь домогосподарського виробництва “Зроби сам” у Сполучених Штатах сягає понад 700 мільярдів доларів. Сегмент хобі в ньому становить близько 25 мільярдів доларів. А найбільшу частку займає так званий “вічний перемодельєр”, здебільшого той, що має достатньо грошей, аби найняти професіоналів, але не робить цього. Ви, можливо, знаєте таких людей або й самі належите до них. У глибині душі ви відчуваєте, що не потрібно переробляти ванну кімнату, або принаймні робити це не самотужки. Але ви все одно робите. Бо власна праця приносить вам більше задоволення.
Майстерня – це приміщення, де однодумці збираються разом, аби що-небудь створити. Це можуть бути дизайнери, письменники, медики, юристи, архітектори та інші “білі комірці”, які прийшли й почали робити речі для себе, своїх рідних чи друзів. Вони проводять час у майстернях, бо їм подобається щось створювати. Вони не мусять робити різдвяні подарунки – вони хочуть їх робити.
У 2012 році Тіна Альбін-Лакс прийняла важливе рішення – вона вирішила навчитися майструвати. Записалася на базовий курс TechShop з лазерної різьби й за 60 доларів навчилася користуватися лазерним станком. Наступного дня вона орендувала його, щоб повправлятися, але їй потрібен був проект, над яким би можна було попрацювати. На щастя, того вечора подзвонив Тінин брат і запросив її в найближчі вихідні на день народження племінника. Ухопившись за блискучу ідею, Тіна попросила прислати їй імена всіх дітей, які будуть на святі.
Наступного дня Тіна використала свої нові знання й виготовила верхівку на святковий кекс для кожної запрошеної дитини. За допомогою лазера Тіна вирізала імена дітей та прикрасила їх орнаментом. Потім вона вкрила їх глянцем, а на початку свята поклала кожній дитині на кекс. Якій дитині не сподобається, що її ім’я виведене на чомусь зверху? Особливо якщо воно шоколадне й солодке? Не дивно, що батьки захотіли такі верхівки для решти своїх дітей, а потім замовили вироби на дні народження іншої малечі. Це було як снігова куля.
Згодом Тіна відкрила Інтернет-магазин (www.etsy.com). Потім вона створила курс для тих, хто хоче започаткувати власний бізнес, і навіть отримала схвальні відгуки в журналі Марти Стюарт “Martha Stewart Living”. Її телефон не стихає від замовлень, які вона отримує впродовж дня. Останнє, що я знаю про неї, це те, що вона працює над книгою.
Усе це почалося з простого бажання зробити щось уперше, а в результаті народився підприємець. Який був досвід у Тіни? До того вона працювала технологом.
У дитинстві я грав у футбол із сусідським хлопчиком на ім’я Бен Паркс. Його батько був художником-керамістом, і біля його будинку можна було побачити гончарні круги, шматки глини й уламки кераміки. Якось його батько запросив нас спробувати зробити щось власноруч. Це був чудовий день! Я намагався виготовити велику вазу – і після десятка спроб, розчарувань, не без сторонньої підтримки таки зліпив маленьку однобоку скриньку для монет. У ній можна було вмістити близько двох доларів. Бенів батько допоміг покрити її глазур’ю, а через кілька днів, після випалювання, я зміг забрати її додому.
Ця скринька була гидким каченям, якому не судилося вирости, але здогадайтеся, що було далі… Вона досі в мене є. Вона зовсім маленька, і я беру її всюди, куди б не переїжджав. Єдина її цінність у тому, що я зробив її власноруч – це свого роду спогад із дитинства. Озираючись назад, я розумію, що не для мене був той урок роботи з глиною, хоч я дуже вдячний за нього. Бен урешті-решт теж став художником-керамістом, пішовши по стопах свого батька. У творчості завжди є щось фундаментальне.
Діліться
Ми творимо, щоб ділитися. Кожен із нас прагне показати те, що зробив. Процес роботи приносить багато задоволення, але справжню віддачу ми відчуваємо лише тоді, коли показуємо свій результат іншим. Деякі люди надто соромляться це робити. Інші просто бояться. Причини можуть ховатися в попередніх невдачах або в тому, що хтось висміював наші спроби. Однак ніколи не кажіть: “Я нічого не вмію добре зробити”. Ми народилися, щоб творити. Можливо, вам бракує практики, щоб досягнути потрібного результату, але сучасні технології настільки полегшують роботу, що творити може кожен.
Моє улюблене запитання, яке я ставлю в кожній майстерні, таке: “Що ви створюєте?”
Люди розкриваються, як квіти, коли ви ставите їм це запитання й підбадьорюєте їх. У цьому плані ми всі, як п’ятирічні діти.
Цікаво, що після шести років роботи в майстернях я сотні, тисячі разів чув відповідь: “Не можу вам розказати всього, але…” й ніколи не чув: “Не скажу.”
Чому? Ми хочемо, щоб інші бачили, що ми зробили.
Коли я працював в Avery Dennison, ми запрошували молодих менеджерів допомагати у виготовленні задньої частини упаковки продуктів. Уся продуктова серія мала стандартну, задзалегідь підготовлену й затверджену упаковку, але задня частина була “їхня”. Молоді люди бралися за цю справу з задоволенням, сперечалися про вибір шрифту, кернинг, насиченість тіней. Я повторюю: вони турбувалися про кернінг – відстань між буквою й апострофом. Гляньте, що це таке: ‘ s. Можете розгледіти? Маленька відстань між апострофом і літерою, яку можна помітити тільки на великому екрані? Вона складається з двох або трьох пікселів, і вони прибирали один! А потім захищали свій дизайн так, як пітбуль захищає миску з їжею, коли до неї хтось підкрадається.
Дозвольте трохи пояснити ситуацію. Щоб стати молодшим менеджером у компанії, яка входить до списку Fortune 500, вам потрібно мати щонайменше ступінь MBA, а також досвід роботи в іншій великій компанії з прямою взаємодією зі споживачами. Ви маєте бути “найкращим і найяскравішим” випускником свого навчального закладу чи працівником на попередній роботі. Вам світить кар’єра головного директора, віце-президента, старшого віце-президента, генерального директора або ви розпочнете власний великий бізнес. Якщо ви молодший менеджер цього рівня ‒ ви дуже розумний, цілеспрямований і конкурентноздатний професіонал.
Проте коли вищезгадані продукти надійшли в продаж, ми пішли до одного з магазинів перевірити, як вони виглядають на полицях. Молодші менеджери, як діти, відразу побігли до “своїх” продуктів. А далі відбувається приблизно одне й те саме: вони будуть стояти перед полицею, якусь мить милуючись виглядом пакетів, потім візьмуть один з них, перевернуть і довго вивчатимуть те, до чого самі доклали рук. З явним відчуттям задоволення вони відзначать, що друкарі використали їхні ідеї дизайну задньої частини упаковки й навіть s лежить трохи ближче до апострофа, бо застосовувався ручний кернінг. Ці талановиті, блискучі молоді професіонали неодмінно обернуться до вас і скажуть: “Я це зробив.”
– Я це зробив!
– Бачите відстань між апострофом і буквою s? Це моя робота.
Їхні обличчя будуть світитися, як у молодої матері, що вперше бере на руки своє дитя. Повне задоволення. Потреба показати іншим свою дитину закладена в людській психіці.
Що тут відбувається? По-перше, хоча їхній вклад у виготовлення продукту доволі незначний – як, зрештою, невелика різниця між ручним і автоматичним кернінгом – цей продукт можна купити, принести додому й показати іншим. По-друге, велике значення має масштаб. Сотні й тисячі таких пакетів розійдуться по всьому світу. По-третє, це найчастіше перша можливість представити на публіку результат багатьох років, якщо не десятиліть, праці. Не розмір їхнього впливу має значення, а лише те, що він відбувся, і був відчутним, і десятки тисяч людей “бачитимуть” їхню роботу. Це справді потужне задоволення, навіть якщо воно розміром із відстань між апострофом та літерою s.
Якщо ви щось зробили й нікому не показали, чи справді воно було зроблене? Якщо ви робите що-небудь, нехай навіть таке мале, як модифікація відстані розміров в один піксель на пакеті, це просто необхідно показати іншим.
Іншим аспектом обміну є обмін знаннями й ноу-хау. Найкращою якістю добре облаштованої майстерні є обмін навичками та знаннями. Усе починається зі звичайного інструктажу, але навчання найкраще йде тоді, коли одна людина щось майструє, а інша – з трохи більшим (а іншоді й значно більшим) досвідом – допомагає й керує роботою. Майстерні тримаються на філософії обміну. Люди показують свої творіння, знаючи, що критика залишиться за зачиненими дверима, і кожен почувається комфортно, прохаючи допомоги, поради чи навіть керівництва в процесі роботи. Обмін перетворює майстерні на товариства.
Віддавайте
Одним із найприємніших аспектів творення є можливість віддати те, що ви зробили. Чудово, що більшість людей досі дужче цінують власноруч виготовлені подарунки, ніж куплені. Якщо ви ще нічого не створили в цьому році, змайструйте один подарунок на Різдво й віддайте кому-небудь. І задумайтеся про про рівень задоволення, яке отримали ви самі й людина, якій дістався подарунок. Вони неспівмірні.
Якщо ваші батьки ще живі, вони, ймовірно, досі зберігають ті милі дрібнички, які ви майстрували для них у дитинстві. Ковдри часто передають із покоління в покоління. Корисна річ, яка відповідає справжнім потребам, зроблена близькою людиною або для неї, вважається одним з найкращих подарунків.
Є ще один спосіб віддавати, який значно відрізняється від звичайних речей чи досвіду. Некомерційна організація Embrace Global часто орендує майстерні TechShop для своїх розробок. Нагананд Мурті був одним із інженерів, що звернулися до нас від імені Джейн Чен, виконавчого директора компанії Embrace. Вони шукали способу вирішення проблеми дитячої терморегуляції в малорозвинених країнах. Справа в тому, що діти, які народилися хоча б на кілька тижнів раніше, не можуть самостійно підтримувати температуру тіла й потребують інкубатора, інакше їм загрожують смерть або серйозні ушкодження. Ця проблема особливо критична для дітей, які народилися в місцевості, де немає швидкого доступу до інкубаторів.
Запитання, з яким звернувся до нас Нагананд Мурті, було досить просте: чи можна виготовити просту доступну “ковдру”, яка б підтримувала температуру тіла немовляти впродовж тривалого часу? І щоб не залежала від безперервного постачання електроенергії? Відповідь була: так, можна. Зараз Embrace має портативний зігрівач для немовлят, що виглядає як маленький спальний мішок і коштує набагато менше, ніж інші дитячі обігрівачі.
Але вражає ось що. Частину своєї унікальної технології Embrace отримала завдяки взаємодії з учасниками TechShop. Вони подарували їй свої ідеї безкоштовно. У результаті такий відомий світовий гігант, як General Electric, згодився допомогти у виготовленні ковдр, і впродовж наступних п’яти років Embrace має намір урятувати життя близько 100.000 немовлят. Всесвітній Економічний Комітет визнав Джейн Чен однією з найкращих соціальних підприємців у світі.
Учіться
Творчість тримається на нашому природному прагненні пізнавати. У кожному з нас живе допитливий чотирирічний малюк. “Чому небо блакитне?”, “Звідки береться молоко?”, “Як з’являються діти?” Цю природну цікавість, здається, вибили з більшості людей ще в школі або вдома. Наші інструктори підтверджують, що навчання на базі “проектів” ‒ ефективніше, ніж інші, бо воно природніше. Я завжди вважав, що фізику в наших школах вивчають у зворотному порядку. Замість того, щоб спершу вивчати формули рівноваги важеля, а потім іти в лабораторію й дивитися, як він працює, було б краще спочатку побачити важіль у дії, а потім вивчати формули. Принцип роботи з’ясовується передусім шляхом спостереження. Ви спостерігаєте ефект, а потім будуєте теорію, яка б пояснила побачене. Звичайно, набагато швидше запам’ятати якісь факти, а потім перевірити їх на практиці, але я впевнений, що так людина не зможе оволодіти знаннями повною мірою. “Гаряче” буде абстрактним поняттям до тих пір, поки ви не опечетесь.
Світ – справді чарівне місце. Як спроектувати та змайструвати стіл? Які вибрати кріплення? Як виготовляли столи в давнину? Який використати клей і чим його укріпити – шурупами, цвяхами, штирями, скобами чи заклепками? Які характеристики мають різні види деревини? Якого стилю буде стіл? Які інструменти використати? Варіантів усе більше й більше. Не звертайте на них уваги. Просто беріться за справу й робіть, бо інакше будете планувати, планувати й планувати. Ключовий момент усе-таки в тому, щоб чогось навчитися. Уміння ніхто у вас не відніме. Що більше часу ви витратите на освоєння якоїсь справи, то краще її знатимете. Дуже швидко виявиться, що вам уже є чим поділитися з людьми, які недавно взялися за схожу роботу. Це ще одне задоволення, яке ви отримаєте, навчаючи когось, і воно цілком реальне. Бачити, як люди стають фахівцями й експертами у справі, яку ви їм відкрили, – це незрівнянне задоволення.
Навчання – це основа; тому в нас є книжки, бібліотеки, школи, кулінарний канал, канал “Зроби сам” і всілякі шоу на кшталт “Як це зроблено”. У наш час лоток журналу “Зроби сам” у місцевому кіоску займає від 15 до 20 відсотків усієї площі. Але якщо подивитися на освіту, то можна стверджувати, що майстрування переживає сумні часи. Ще за мого дитинства в середніх класах був обов’язковий курс обробки дерева й металу. Кожна середня школа мала інструктора столярної справи. У мене ще є кілька речей, які я змайстрував у шкільній майстерні, і у вас, напевне, теж. Але сьогодні важко знайти бодай одну майстерню навіть у всьому шкільному окрузі. Це взагалі непросто зрозуміти. У нашій погоні за успіхом освіта зосереджує увагу на дітях, які збираються в коледж, і повністю ігнорує 50 відсотків тих, що туди не підуть, позбавляючи всіх учнів навичок, які б вони могли використовувати протягом усього життя.
Зараз ми стоїмо на порозі найбільших винаходів у фізиці матеріалів, 3D-друці, біоінженерії, нанотехнології та інших науках. Американські інститути не встигають готувати достатню кількість інженерів, науковців і робітників. З економічної точки зору це безумство. Настав час перебудувати наші школи й відновити в них майстерні. І, між іншим, завдяки появі дешевших і потужніших верстатів і 3D-принтерів, ми можемо зробити ці курси по-справжньому захоплюючими й корисними.
Отримавши доступ до потрібних інструментів, ви можете влаштувати власну промислову революцію за лічені тижні. Це можливо. Це справді буде.
Дозвольте навести приклад. Кілька років тому хтось зі співробітників TechShop попросив мене зустрітися з нашим новим учасником. Я вперше побачив людину, яка взяла тривалу відпустку, щоб навчитися майструвати. Він роками відкладав гроші, підробляв охоронцем і двірником, а коли назбирав потрібну суму, кинув роботу й подався до нас. У цього чоловіка була ідея. Він хотів навчитися щось створювати своїми руками. Він умів користуватися ручними інструментами, але ніколи не зварював, не обробляв металу, дерева, текстилю, не займався 3D-друком і комп’ютерним дизайном.
Щоб зекономити, він не оселився в готелі й не орендував квартиру. Натомість він щодня підшукував собі місце для нічлігу за допомогою служби couchsurfing.org. Коли нічого не вдавалося знайти, він спав просто у своїй машині. Такий “диванний серфінг” дав несподівані результати – він виявився чудовим інструментом для пошуку нових учасників TechShop. Чоловік був настільки захоплений своєю працею, що, прийшовши “додому”, охоче розповідав своєму новому господареві про те, чим займається в майстерні. Лише за місяць до нас приєдналося кілька десятків нових учасників. Ми жартома обговорювали ідею оголосити цього хлопця нашим офіційним представником у диванному серфінгу по Бей-Ареа.
Головне, що за той місяць він здобув справді багато. Він опанував усі навчальні програми, на які зміг записатися, перейшов від ручних інструментів до електричних, а потім до станків із програмним управлінням. Він навчився зварювати, викладати полімерне волокно, фрезерувати, користуватися токарним верстатом і лагодити електроприлади. Він навіть трохи освоїв електроніку за ті 30 днів. Його бажання вчитися було настільки сильним, що він кинув роботу, поневірявся по чужих будинках і запалював інших своїм захопленням. Що ж стримує вас?
Озброюйтеся
Ми живемо в найдивовижніший час в історії людства. Щоразу, коли хтось запитує мене, у якому проміжку часу я хотів би жити, я завжди відповідаю: “Саме зараз”. Інструменти стають простішими у використанні, зараз вони значно потужніші й дешевші, ніж будь-коли раніше. Матеріали теж більш доступні, більш складні, тому з ними цікавіше працювати.
Погано лише те, що ви навряд чи дозволите собі придбати всі інструменти, яких потребуєте. Тому приєднуйтеся до майстерень. Я помітив, що колективи мейкерів не формувалися до тих пір, поки не з’явилися добре обладнані майстерні. Перевага вдало екіпірованої майстерні в тому, що вона приваблює людей із дуже широким діапазоном зацікавлень, створює вир активності, пристрасті, знань та обміну. Чим більший і різноманітніший набір інструментів ви підготуєте, тим більша й різноманітніша група умільців збереться навколо нього, щоб жити, працювати й розважатися. Нижче я подам приблизний список того, що повинна б мати гарна майстерня, аби вдовольнити потреби спільноти. Ви можете його вдосконалити або врізноманітнити, але для початку достатньо цього:
- • Лазерні різаки
• Фрезерний станок з ЧПУ
• Ручний фрезерний станок із цифровою індикацією
• Ручний токарний станок із цифровою індикацією
• 3D-принтери побутового і промислового класу
• 3D-сканер
• Гідроабразивний різак із ЧПУ (4 × 8 футів)
• Система вакуумного формування (Вакуумний формувач)
• Станок для теплового згинання металу
• Система лиття під тиском (injection molding)
• Швейна машина промислового рівня
• Оверлок промислового рівня
• Стьобальна машина (бажано з ЧПУ)
• Ріжучий плотер із комп’ютерним керуванням
• Система порошкового фарбування (і велика полімеризаційна піч)
• Зварювальний апарат типу MIG (метал – інертний газ)
• Зварювальний апарат типу TIG (вольфрам – інертний газ)
• Ручний плазменний різак (плазморіз)
• Апарат точкового зварювання
• Згинальний верстат (Sheet metal brake) (16 калібр × 50 дюймів)
• Вирубний станок (Rotary sheet metal punch)
• Вирубний прес для металу (Sheet metal corner notcher)
• Роликовий витяжний станок (English wheel) і гладильний молоток (planishing hammer)
• Ножиці для листового металу (6 калібр × 50 дюймів)
• Каток для листового металу (16 калібр × 50 дюймів)
• Піскоструминна камера
• Шліфувальний станок для металу
• Дискова пила для металу
• Горизонтальна стрічкова пила для металу
• Вертикальна стрічкова пила для металу
• Електронний тестер та паяльне обладнання
• Широкоформатний кольоровий принтер
• Фрезерний станок для дерева з ЧПУ
• Форматно-обрізний верстат
• Рубанок
• Фуганок
• Стрічкова пила для дерева
• Шліфувальна машина
• Спіральна пила для дерева
• Токарний верстат для дерева
• Свердлильні верстати
• Перевірна плита з цифровим датчиком висоти
• Компресорні установки
• Ручні пневматичні інструменти
• 30 або більше комп’ютерів для проектування
• 30 або більше копій чи ліцензій на використання Autodesk Inventor, Maya, 3D Max, 123D Make, AutoCAD
• 30 або більше копій чи ліцензій на використання Adobe Illustrator, Photoshop, Acrobat
• 30 або більше копій чи ліцензій на використання проектувальної системи LabVIEW Professional
• 8 або більше пристроїв збору даних для LabVIEW
• Шафки учасників
• Приватні студії в оренду
• Конференц-зали та/або класи
• 12 великих робочих столів
• Wi-Fi
• Роздрібний магазин
• Безкоштовні кава й попкорн
І, звичайно, майстерні повинні мати персонал, який вестиме тренінги й управлятиме цим величезним простором.
Я не збираюся виправдовувати розміри цього списку. Усе це справді потрібно, щоб роздмухати революцію мейкерів. Без інструментів і спільноти неможливо підтримувати цей рух. Революції спалахували й перемагали за допомогою зброї. Ці інструменти і є наша “зброя”. Без них нічого не відбудеться. Вони можуть бути легкі, дешеві й потужні – але все марно, якщо ви не зможете ними користуватися.
Грайтеся
Найбільш продуктивними середовищами, де мені доводилося працювати, зазвичай були ті, де лунало багато сміху. Ми жартували над найбожевільнішими речами. Ми гралися з ідеями, масштабували їх до крайнощів і кумедно змінювали їх. Навіть у війську, коли я служив у спецназі, ми постійно розвивали якісь ідеї, шукали нові способи роботи й навіть дозволяли собі трохи подуріти.
Якось ми дізналися, що найшвидший спосіб зрубати дерево дають детонаційний шнур і пластикова вибухівка. Довжина шнура й кількість вибухівки варіюється залежно від розмірів дерева, ми ж намагалися зменшити їхню кількість до мінімуму. Детонаційний шнур перерізає дерево, а вибух штовхає його в певному напрямку. Якщо використати тільки детонаційний шнур, дерево може звалитися на будь-який об’єкт, що знаходиться поруч. Невдовзі ми з’ясували, як керувати напрямком падіння. За допомогою потрібної кількості пластику ми навчилися скидати дерево будь-куди за власним бажанням. Це був грандіозний день, аж поки ми не влаштували маленьку пожежу… Живи і вчися! Ні, не так – грайся і вчися.
У наших майстернях є митці й інженери (серед багатьох інших категорій учасників). Що найцікавіше, інженери зазвичай підходять до машини з набором конкретних речей, над якими збираються попрацювати. Митці досить часто приступають до машини, щоб поекспериментувати й подивитися, на що вона здатна. (Вони також мають тенденцію ламати машини трохи частіше, ніж інші, і роблять це не тому, що не вміють ними користуватися, а тому, що їм цікаво виводити прилади за межі їхньої нормальної експлуатації). Коли їх збирається двоє, стережіться. Ви коли-небудь чули, як фрезерний станок з ЧПУ грає музику?
Блоки, LEGO й Erector – це те, на чому я виріс. Тепер діти мають LEGO Mindstorms, радіокерованих роботів та мікроконтролери Arduino. Незабаром домашній 3D-принтер стане звичайним аксесуаром для комп’ютера. Гратися цими іграшками весело, вони допоможуть виростити наступне покоління творців.
Нещодавно мені на пошту прийшло повідомлення, що один із моїх синів виклав на своїй сторінці у Facebook відео з назвою “Корабель на повітряній подушці”. Я був у дорозі й не мав найменшого уявлення, про що йдеться, тому натиснув на посилання й кілька хвилин спостерігав, як він сновигає навколо нашого гаража на саморобному летючому кораблі. Він знайшов інструкції в Інтернеті, сходив у магазин і купив усе необхідне, а після обіду змайстрував повітряну подушку з садовим пилососом у якості двигуна. Тепер у нього є корабель, а в мене є садовий пилосос. Одного разу я з іншим своїм сином будував катапульту-требюше, а сильний порив вітру пригнав у наш двір ще одну несподівану розвагу – зграю котів, які переслідували паперові кулі, що літали навколо будинку.
Творчість – це форма гри. Нині такі часи, що мені важко відчути різницю між роботою та грою. Сподіваюся, у вашій роботі буде такий самий досвід.
Співпрацюйте
Ми не острови. Хоч існує час для праці на самоті, коли нам потрібно зосередитися, заглибитися у справу, є також і час, я б сказав, більша частина часу, коли нам краще працюється разом, або хоча б у спільному творчому просторі. Тепло іншої людини в кімнаті або майстерні – краще, ніж повна самотність. Багато художників, інженерів і винахідників працюють поодинці у своїх лабораторіях чи студіях, але так само багато співпрацюють. Навіть якщо вони не співпрацюють із кимось безпосередньо, то все ж шукають групу рівних собі людей, що з ними можна ефективно проводити час. Письменники об’єднуються у спілки чи клуби, інші кооперуються для спільного використання інструментів чи робочого простору. Багато хто організовує бізнес із друзями чи співробітниками, і не тільки тому, що він їм потрібен, а тому, що вони хочуть це зробити. Ми соціальні істоти. Добре, коли є можливість організувати свою майстерню в гаражі чи в сараї, але сумно працювати на самоті день у день. Значно веселіше працювати разом.
Співпраця може мати різні форми: безпосередньо праця гуртом, участь у колективних заходах, а також членство в клубах і товариствах, що об’єднують людей спільних із вами зацікавлень. Як варіант такої співпраці редактори журналу Make започаткували ярмарки Maker Faire. Це щорічні заходи, які проводяться в різних куточках світу й на які сходяться тисячі мейкерів. Тут вони можуть познайомитися й узяти участь у численних проектах, представлених іншими мейкерами. Головний ярмарок проводиться в Північній Каліфорнії, збираючи понад 100.000 відвідувачів протягом одного вікенду. У деяких містах проводяться локальні варіанти цих дійств – Mini Maker Faire. Вони приваблюють тисячі людей, які приходять подивитися на представлені мейкерами проекти й узяти участь у різноманітних майстер-класах.
Захоплення й подив на обличчях людей (молодих і літніх), які приходять на ці ярмарки, сповна покриває витрати на організацію. Вам доводилося бачити, як “співає” 500000-вольтна котушка Tesla, випускаючи при цьому майже п’ятиметрові блискавки? Це справді незабутнє враження. Нелегко забути й 12-метрового вогнедишного дракона, що грає важкий метал. Або 20-метрового Колоса – 25-тонну літаючу карусель, у якій діти можуть чіплятися за шнурки, прикріплені до завислих у повітрі гігантських брил. Ці проекти розважальних пристроїв змушують тремтіти від захвату тисячі людей щороку. Привабити молодих людей і захопити їх наукою, проектуванням, технологіями й математикою – ось ключове завдання Руху Мейкерів.
Підтримуйте
Уряди витрачають мільярди, якщо не трильйони доларів на створення наукових закладів навчального, дослідницького, проектувального та експериментального профілів. Але майже жоден із них не відкриває свої лабораторії для громадськості. Точніше, мені ще не вдалося знайти людей, які б цим займалися, але впевнений, що вони мусять бути. Ми витрачаємо сотні мільйонів долларів на наукові заклади по всій території Сполучених Штатів, у яких проводяться закриті, замкнені на собі дослідження. Усі ці дослідження вимагають затвердження й фінансування третіх осіб, затвердження генерального директора, затвердження бюджетної комісії в багатоступеневому процесі створення нового продукту, а також отримання грантів від різноманітних фондів та уряду.
Такі заклади дуже рідко надають доступ до своїх ресурсів кому-небудь ззовні. Чому? Не секрет, що професійні інструменти були надзвичайно дорогі, складні у використанні та обмежені в потужності – аж до сьогодні. Тепер вони дешеві, прості, потужні, але більшість людей не мають змоги ними користуватися. Це необхідно змінити. Країни, які найшвидше змінюватимуться в цьому напрямку, будуть мати серйозну конкурентну перевагу.
Що ви можете зробити? Підтримувати зміни в політиці свого закладу, які дозволяли б відкрити лабораторії для ширшого кола науковців у самому закладі й за його межами. Знаходити засоби для створення майстерень із відкритим доступом. Спонукати університети, державні наукові товариства й великі промислові компанії до створення таких відкритих майстерень.
Ми живемо у світі, де скрізь є комп’ютери. Ми навіть носимо їх у кишенях і називаємо телефонами. Так само програмні інструменти для дизайну й проектування можуть потрапити на будь-який екран, але без доступу до промислових інструментів вони не покращать справи.
Будь ласка, робіть те, чим ви можете підтримати свою місцеву громаду мейкерів. Ми вже бачили низку нових технологій, що вийшли з майстерень і змінили світ. Ці відкриття були зроблені дешево, швидко й легко невеликими групами людей, переважно нефахівцями.
Змінюйте
Приєднавшись до руху, ви змінитесь. Це гарні зміни. Участь у Русі Мейкерів – це особистий творчий шлях. Кожен шлях – різний. Немає двох однакових мейкерів, немає двох однакових шляхів. Але ви обо’язково змінюватиметеся. Ви почнете бачити світ очима тих людей, які беруть участь у його створенні. Ви з подивом поглянете на великих майстрів. Вас дивуватиме, що хтось зміг створити те чи інше, і ви почнете розуміти митців, дизайнерів, архітекторів та інших умільців у своєму співтоваристві. Ви цікавитиметеся, де виготовлена якась річ і хто її зробив – ви шукатимете історію, яка ховається за майстерністю. Ви розпитуватимете місцевих умільців про такі речі, які не спали б вам на думку ніколи раніше.
Приєднуйтеся до Руху Мейкерів ‒ і він зведе вас з багатьма творчими людьми в місцевій громаді. Ви зустрінете поетів, які лазером викарбовують свої слова на дубових панелях, ви зустрінете фінансистів, що вигадують ігрові набори для дітей. Ви побачите, як хобі може відкрити людині шлях до її покликання, а потім і до бізнесу з десятками робочих місць. Ви відчуєте солодке хвилювання й радість від подарованої речі, у яку ви вклали часточку своєї душі, бо створили її власноруч. Приєднуйтеся до мене, до нас, до Руху – це допоможе вам стати собою.