В умовах сучасної війни з росією Україна стикається з такими самими викликами у виробництві, як і Велика Британія під час Другої світової. Тоді британці створили мережу “Shadow Factories”, заводів-примар, щоб диверсифікувати виробництво й уникнути ризиків масових бомбардувань. Схожим чином сьогодні українські виробники, волонтерські майстерні та бізнеси розподіляють свої виробничі потужності, аби забезпечити армію всім необхідним, від безпілотників до бронетехніки.
Особливість такого підходу це відсутність концентрації виробництва у великих об’єктах, які легко вразити ракетами чи дронами. Замість цього потрібна мережа невеликих майстерень, мобільних виробничих ліній і навіть приватних гаражів, де збирають техніку, ремонтують обладнання та створюють нові інженерні рішення. Це не лише підвищує безпеку, а й залучає до процесу тисячі фахівців по всій країні.
Війна стимулює інновації у виробництві. Як і тоді, в Україні зараз активно співпрацюють великі підприємства й маленькі стартапи, які виробляють деталі для дронів, станції радіоелектронної боротьби та інші критично важливі системи. Виготовлення окремих компонентів часто відбувається у різних місцях, після чого все збирається в єдиний виріб у безпечнішій локації. Це дозволяє гнучко реагувати на зміну потреб фронту та забезпечує швидке масштабування.
Ще один паралель: залучення нетрадиційних виробників. Під час Другої світової автозаводи перетворювались на авіаційні, а сьогодні в Україні айтішники, агрокомпанії та навіть дизайнерські студії переходять до виготовлення оборонної продукції. Таке переорієнтування економіки стало можливо завдяки швидкому обміну знаннями та широкому використанню цифрових технологій, включно з 3D-друком та CNC-обладнанням.
Важливою є й роль координації. У Британії це робили державні структури, в Україні — мережі волонтерів та ініціативи, що об’єднують виробників у спільні платформи. Це допомагає уникати дублювання зусиль та прискорює доставку готових рішень на фронт.
Зрештою, головний урок минулого й сьогодення однаковий: перемога вимагає не лише хоробрості на полі бою, а й інженерної винахідливості, гнучкості виробництва та вміння швидко адаптуватися до нових загроз. Українські мейкери, як колись британські інженери, стали важливою частиною цієї боротьби.