Інтерв’ю з організатором фестивалю RepRapUA 2024 Юрієм Власюком

Напередодні III Фестивалю 3D друку та робототехніки RepRapUA 21 вересня 2024 р., поспілкувалися з Юрієм Власюком, організатором фестивалю, керівником громадської організації «Мейкер Хаб», директором з інновацій у Національному авіаційному університеті.

З 2015 року команда «Мейкер Хаб» організували Kyiv Maker Faire, Maker Faire Kharkiv, Dnipro Maker Faire, Odesa Mini Maker Faire, Lviv Maker Faire, два фестивалі 3D друку RepRapUA, івенти Raspberry Jam’s, Maker BBQ, десятки екскурсій на виробництва заради популяризації та розвитку мейкерського руху в Україні.

На фото – Юрій Власюк

Чи розглядаєш можливість проведення такої події онлайн?

Найкраще для того, щоб повірити або зацікавитися – це подивитися у вічі людини. Тому я люблю, коли люди збираються фізично, це працює набагато краще, ніж будь-який інший формат. І якщо є задум відсвяткувати адитивні технології, то, як на мене, потрібно зібрати достатню кількість учасників і познайомити їх з відвідувачами саме офлайн.

Це буде вже третій фестиваль 3D друку, чим він відрізнятиметься від попередніх двох?

Перший фестиваль адитивних технологій 2019 року став певним тестом – а чи є місце взагалі для такої події, яким буде відгук? Виклик ще був у тому, що ми вже проводили ярмарки мейкерів Maker Faire, де представлено 60 напрямків людської діяльності. А на фестивалі 3D друку все лише навколо 3D друку – чи буде це цікаво? Ми спілкувалися після події майже з усіма учасниками, з багатьма відвідувачами. Люди були в захваті. 

Другий фестиваль вже був зажаданим. Він проводився майже в секретних умовах у 2023 році. І знову багато відгуків про запущені проєкти, співпрацю, консультації, якісь нові ніші з’явилися, багато хто знайшов роботу чи підрядників.

Третій фестиваль вважаю вже достатньо зрілим. Цього року ми ще приділимо увагу робототехніці, але фокус буде все ж на адитивних технологіях. Місце для такої події є, попит величезний. Тепер завдання організаторів правильно скомбінувати цікавих учасників і правильно прокомунікувати відвідувачам з ким вони можуть тут познайомитися і для чого їм сюди прийти.

Малі виробничі бізнеси – це ключова частина економічної безпеки для нашої країни. У нас давні традиції виробництва і вони мають відродитися.

Правильно розумію, що фестиваль, з одного боку, це самодостатня подія, яка стає серійною, а з іншого – це вагома частина тої системи, яку ти вибудовуєш для поширення мейкерства?

Так, все вірно. У мене великий інтерес, щоб люди пробували робити щось руками. Це може бути хобі чи якийсь прототип для малого бізнесу. Або це можуть бути соціальні проєкти, наприклад, інтеграція, соціалізація, адаптація людей. Напрямків дуже багато.

Глибоко вірю в те, що малі виробничі бізнеси – це ключова частина економічної безпеки для нашої країни. У нас давні традиції виробництва і вони мають відродитися. Це мені дуже цікаво поширювати.

Як ти вважаєш, чи можна сказати, що в Україні формується або вже сформована спільнота мейкерів, які підтримують один одного і спілкуються, досліджують стан адитивних технологій в нашій країні, міжнародний. 

Спільнота є. Точно є, але все ще маленька. І такими подіями, в тому числі цікаво її збільшувати. Дуже активно включилися люди початкового рівня, коли стався COVID. Знайшли, придбали, скинулися, отримали 3D-принтери та почали виготовляти засоби особистого захисту для працівників критичної сфери – для рятувальних служб, поліції, лікарів. Це підсилило, активувало спільноту. Зараз у нас так само спільнота активувалася на інші завдання.

Що ти думаєш стосовно важливості різноманіття матеріалів та технологічних експериментів у роботі з ними?

Дуже б хотілося показати, в тому числі на фестивалі, що можна заглиблюватися, можна спробувати вироби іншими філаментами, інженерними пластиками. Дещо складніші технології, але і вироби цікавіші. І це може бути новий сервіс для клієнтів та замовників. Конкуренція в цій спеціалізації умовно менша, а можливості для експериментування значно ширші.

Також у нас не сильно поширене спікання металів, наприклад. Тому що дорого і не дуже зрозуміло навіщо купувати. Є окремі майстерні та лабораторії, але хочеться показати можливості цієї технології ширшому колу.  Щоб на рівні університетів з’явилися машини для спікання металів, щоб студенти вчилися проєктувати для них, виготовляти, обслуговувати, розуміли процеси та знали, як використовувати та поєднувати металеві порошки. Це може допомогти нам випустити нове покоління інженерів, які будуть ці технології знати трохи краще.

Мені подобається американський підхід у цьому напрямку. Наприклад, компанія Desktop Metal, один із лідерів виробництва машин для спікання металевих порошків, які фактично пропонують «спікання металу на столі», сигналізуючи ринку, що це нормально і це буде супер поширена технологія. Як у 1980-ті революція desktop publishing, коли на противагу аналоговим видавництвам з’явилося програмне забезпечення, що дозволяло створювати публікації професійної якості на персональних комп’ютерах. Або революція desktop computers, коли комп’ютери перестали займати пів кімнати, змінили спосіб роботи та повсякденного життя.

Desktop Metal позиціонуються як принтери та машини, що зможуть друкувати в космосі. Сам меседж, сама назва мені дуже до вподоби. Відчуваю, що нам потрібно поширювати й цю частину. Цей процес дорожчий, але нічого нереального в ньому немає. Металеві порошки наші люди точно навчаться спікати, і це буде додатковий поштовх для промисловості, швидкості прототипування, дрібносерійних виробництв. Сподіваюся, що і для космічних досліджень.

Звучить цікаво та амбітно

У нас розважально-освітнє завдання, але учасники підписують контракти, укладають угоди на фестивалі, знаходять людей, постачальників, компетенції. Хтось прийшов надихнутися, хтось вирішує купувати 3D-принтер чи ні, хтось визначає, піде дитина на гурток чи не піде. Дехто застряг у виробничому процесі: ми робимо лиття пластмаси, все наче добре, але як розвиватися далі — не зрозуміло. Хтось не знає, що у нас є місцеві постачальники потрібного обладнання і не обов’язково відразу купувати машину за 620 тисяч, а є фахівці, які покажуть зразки, пояснять де купувати витратні матеріали та їхні характеристики, щоб потім впровадити це на виробництві. Тобто фестиваль виглядає розважальним, але має освітній компонент та ділову частину, де вирішуються бізнес-завдання.

Чи є обмеження або можливо пріоритети по учасниках, які хочуть взяти участь у фестивалі? Можливо по технологіях, галузям, географії, або це більше для виробників чи інженерів?

Нам цікаві учасники, які з будь-якого боку дотичні до адитивних технологій. Якщо це школа, яка вчить як працювати з адитивними технологіями – вона нам цікаві. Якщо це викладач, який розробив методику викладання 3D друку в профтехах – він нам цікавий. Якщо це виробнича компанія, яка працювала традиційно, навчилася швидко створювати прототипи для оновлення своєї продуктової лінійки, вона не звернеться до нас через комерційну таємницю, але вона також дуже цікава.

Якщо це ентузіасти, які створюють фігурки для хобі, косплею, толкіністів, аніме або настільних ігор, незалежно від того, чи продають вони їх, чи виготовляють для себе, — вони супер цікаві. Цей напрям інтересу завжди запалює інших відвідувачів. Якщо це інституція, в якій проводяться експерименти з адитивними технологіями, про які взагалі мало хто в країні знає – вони нам мега цікаві й показати що вони зробили й взяти участь в лекційній панелі.

І ми знаємо, що такі інституції є і далеко не одна. А широкий загал, на жаль, про це знає менше. Тому і треба робити такі події як фестиваль, щоб ми мали можливість висвітлити, показати, що робиться у нас в цій галузі. 

А як ти шукаєш учасників та залучаєш цих людей, оскільки це можуть бути дуже нішеві історії? Як ти знаходиш інструменти, щоб люди про тебе дізналися, можливо, щоб не ти про них дізнався першим, а вони тебе знайшли? 

Це органічно виходить. Мені до цього є справа, є інтерес. Коли ми почали робити більше ніж 10 років тому перші ярмарки мейкерів, я ходив і запитував друзів, знайомих. Якщо ви когось знаєте, зустрінете, випадково десь прочитаєте, можете нічого мені окремо не доповнювати, просто скидайте посилання, і я все зроблю. І це 10 років вже працює. Ну, і загалом, вже є напрацювання, багато людей мені допомагає, консультує, сприяє розумінню, як що влаштовано, в яких закладах у нас чого вчать, хто на ринку як працює, хто привозить, хто своє робить. Зараз завдання показати цим людям який сенс і яку користь вони отримують від того, що візьмуть участь у фестивалі. 

Зазвичай люди працюють, мають замовлення, мають мало часу, і не вистачає рук і людей, є побоювання щодо безпеки, тому непросто домовлятися і запрошувати людей, щоб вони взяли участь в офлайн заходах. 

І у мене поки що є єдиний аргумент, чому це треба учасникам: ми разом поширюємо знання, які допомагають нам гуртом дбати про захист країни, це напевне ключовий момент. Також разом розвиваємо доволі технологічний сектор і створюємо робочі місця і конкурентоспроможні продукти на світовому ринку. 

Тут згадується думка Антуана де Сент-Екзюпері з «Цитаделі»: «Не моя турбота – щастя людей. Хто з людей буде щасливий – ось що мене турбує.». Ти створюєш таку вже потужну систему понад 10 років, чи щасливий ти від того, яких людей бачиш?  Люди спільноти, що формується, які приєднуються до тебе, у подорожі з вивчення світу адитивних технологій, це ті люди, яких ти прагнеш об’єднувати?

Не можу сказати, що це спільнота імені мене або що я з нею щось роблю. За моїми відчуттями, вона розвивається сама по собі, а я просто долучаюся, намагаючись показати й висвітлити те, що відбувається. Мені допомагає багато людей, і це важливо — я не підштовхую і не маю мети робити когось щасливим. Мені дуже подобається знаходитися серед таких людей, це головний фактор.

Звісно, люди всі різні, можуть бути чимось травмованими, ображеними, і загалом складно бути стабільно веселим і конструктивним весь час в таких умовах. Але переважна кількість людей, з якими я стикаюся, це просто щось неймовірне. Коли я бачу і чую, що вони роблять, мені знову і знову хочеться бути дотичним до цього.

Чи ставиш ти перед собою якісь показники, можливо, це географія учасників, кількість відвідувачів або нові технології та рішення, які будуть представлені? Іншими словами, як ти оцінюєш, що фестиваль вдався, і які метрики для тебе важливі в його підготовці та аналізі результатів?

Так, зараз я вже починаю планувати 

• мінімально потрібну кількість відвідувачів 
• мінімально потрібну кількість учасників
• різноманітність учасників.

Не цікаво запросити 50 учасників з FDM-принтерами, які виготовляють одне й те саме. Значно краще коли тут людина робить інтер ‘єрні рішення, тут запчастини для автомобілів, а тут експериментують зі швидким масштабуванням невеликих партій, де лиття буде довго і дорого. А тут людина просто для себе робить діорами чи іграшки, чи залізницю, а це фанати Star Wars і вони не продають, вони для себе друкують, розфарбовують, і періодично організовують збіговиська. 

Для мене ще з перших фестивалів ярмарків мейкерів важливо показати різноманітність. Ідея в тому, що приходить умовно тисяча людей з різними інтересами та досвідом. Хоч деякі можуть бути згруповані за схожістю, вони все одно дуже різні за настроєм і прагненнями. Цікаво показати адитивні технології так різноманітно, щоб у 8 з 10 людей щось відгукнулося всередині хоча б на одному стенді. Щоб вони захотіли почитати більше, погуглити, відвідати мейкерський простір або звернутися до компанії, що продає принтери, і дізнатися більше про те, що їм ще невідомо. Мені цікаво розширити діапазон того, що люди можуть робити з цією технологією, щоб кожен відвідувач знайшов щось для себе. Я уявляю групу людей, наприклад, родичів різного віку та прагнень, які проходять по фестивалю, і думаю, за що б вони зачепилися, що б це могло бути таким тригером, щоб їм стало цікаво.

Пригадуючи попередні фестивалі, здається, третій фестиваль 3D друку та робототехніки буде ще більш захопливим. І вікова категорія від 5 до 105 з найрізноманітнішими інтересами знайдуть щось для себе, незалежно від того, з яким настроєм, навичками та знаннями про адитивні технології прийдуть. 

На фото – Фестиваль 3D друку RepRapUA 2023

Щодо партнерств. Ти на початку говорив, що були історії, коли знаходили нові партнерства, в тому числі завдяки подіям, які ти організовуєш. А чи проводиться якась спеціальна робота для залучення інвесторів для попередніх переговорів з бізнесами, які можуть бути зацікавлені у співпраці?

Я запрошую представників донорських організацій.

Поступово формується внутрішнє відчуття, як виглядає світовий ринок. І я намагаюся запросити представників наших компаній, що працюють на високому рівні, щоб вони щось показали. Демонструвати дороге стаціонарне обладнання складно, тому вони зазвичай привозять вироби або беруть участь у лекційних чи дискусійних панелях. Важливо, щоб відвідувачі бачили, що в нас є компанії та науковці, які активно працюють у цьому напрямку, а не лише читали про це в західній пресі або зрідка в українських медіа.

Щороку зростає кількість компаній з інженерною, науковою та фінансовою складовою. Хоча вже на першому фестивалі була українська компанія «Червона хвиля», що спікає титан, але здебільшого це було FDM-SLA свято, з умовно простими виробами. А зараз ринок починає ускладнюватися в запиті на технології, і це видно по фестивалю в тому числі.

Важливо, щоб відвідувачі бачили, що в нас є компанії та науковці, які активно працюють у цьому напрямку, а не лише читали про це в західній пресі або зрідка в українських медіа.

Минулого року компанія InfoMir, що виробляє вироби з поліаміду, брала участь віддалено з невеликим стендом, а цього року стала генеральним партнером фестивалю. Вони додали кілька нових типів пластиків, про які розкажуть на події. Для них фестиваль працює, і їм цікаво нас підтримувати. Також хочу згадати багаторічного партнера – інтернет-магазин Artline UA, який вірить у правильність цього напряму. Я дуже вдячний Євгену та його команді за постійну підтримку, без формальностей та складних великих контрактів.

Що найцікавіше ти бачив із надрукованого на 3D-принтері, що вразило і було поза межами уяви? Або не бачив, але знаєш, що таке виробляють. 

Як будь-яка людина в цій сфері, я слідкую за тим, що відбувається на світовому ринку. І зараз бачу, що високотехнологічні вироби прагнуть до максимальної кастомізації під одну людину. Дуже дорого і дуже класно щось робити з ринком в одну людину.

Дуже дорого і дуже класно щось робити з ринком в одну людину.

Наприклад, відомі експерименти з виготовлення анатомічних речей, зокрема, у Nike, які виробляють устілки для взуття під конкретну ногу. Це індивідуальний виріб, якого не знайти на полицях магазинів. Я на це колись дивився: класно, круто, у Європі молодці, в Сполучних Штатах молодці. 

І тут я дізнаюся, що в Україні є компанія, яка друкує ліжка з різною пружністю під кожним сантиметром тіла. Це стало для мене приголомшливим відкриттям ще й у тому, що ми вже можемо бути на рівні з найкращими світовими технологіями.

Важливо, що справа не лише в самій технології, а в її розумінні й адаптації. Вони роблять не щось кардинально нове, але підходять до вже відомих речей так, як ніхто й не думав, що це можливо. Це надихає, особливо коли бачиш, як такі проєкти реалізуються тут, в Україні. І це підсилює бажання зустрічатися частіше, не лише онлайн і не обмежуючись лише великим щорічним фестивалем.

А що ти слухаєш? Що ти дивишся в цьому напрямку, на кого підписаний?

Раніше, коли тільки починав розбиратися в темі, я слухав багато подкастів про адитивні технології, зокрема кілька американських на Coursera. Сподобалося, як люди з ентузіазмом щотижня обговорюють новини з ринку, інновації та анонси. Спільнота підтримувала ці подкасти донатами, що давало можливість регулярно випускати епізоди, де кожен був цікавим та про щось нове. Чудова історія, як на мене, коли це результат не окремої компанії, а саме групи ентузіастів. Нещодавно дізнався про подкасти від конференцій на кшталт Formnext, де обговорюють новітні технології з суперекспертами. Разом з цим, я підписаний на профільні компанії та окремих людей в LinkedIn, як-от Desktop Metal, фахівців з протезування, які просунулися в цій галузі.

Окремо хочу відзначити нідерландські компанії, що працюють над екологічними філаментами. Вони активно досліджують матеріали, які не шкодять навколишньому середовищу. Це окремий напрямок, який варто тримати в фокусі уваги. Взагалі, тема кастомізації та екологічності у 3D-друці – це те, що змінює наші підходи до виробництва і, можливо, всього бізнесу. Загалом, в мережі можна знайти досить багато джерел для дослідження адитивних технологій.

Чи не бачиш ти можливої проблеми знецінювання речей, коли фактично вже на домашньому принтері можна надрукувати майже будь-що в одиничному екземплярі, маленькими партіями чи великими тиражами?

Це може бути як знецінювання, так і дуже крута ніша для бізнесу, оскільки хтось це має проєктувати, консультувати, ремонтувати. Вбачаю тут фантастичний потенціал для нашої конкурентоспроможності. У мене діти грають в космічні ігри, де є машина на батискафі, яка спочатку маніпуляторами збирає все, що хочеш, наприклад, з дна океану, а потім це все перетоплює і виготовляє потрібні речі, як от одяг чи оновлену маску для тривалішого знаходження під водою. До того етапу, коли і ми матимемо домашні фабрикатори, які зможуть зробити все, здається, нам ще років 20. Такі машини мають спочатку супроводжувати супердорогі космічні експедиції. Потім вони вже будуть дешевші, адаптуватися до повсякденного побуту. До цього ще чимало експериментів із матеріалами та технологіями. Завдяки квантовим обчисленням вже зараз можна швидше знаходити нові молекулярні комбінації. Це схоже на ренесанс у матеріалознавстві, з величезними перспективами для кастомізації та виробництва будь-яких речей.

На твою думку, як бути людині, яка зацікавлена ідеєю адитивних технологій, але поки не дотична ні до спільноти, ні до цього руху? З чого почати, як взагалі зрозуміти, в якому напрямку рухатися і визначити для себе, як можна розвиватися?

Щоб почати вивчення технології, йдіть до людей. Шукайте найближчий мейкерський простір чи університетський, чи Hacker Space, де можна познайомитися з технологією та поспілкуватися з ентузіастами цієї справи. Якщо доступу до таких місць немає, знайдіть знайомих, які вже працюють із 3D-принтерами, або відвідайте фестивалі на кшталт Maker Faire або 3D друку. Це допоможе швидше зануритися в тему, зрозуміти можливості та визначити напрямок свого розвитку.

Є багато прикладів і мій особистий досвід показує, що коли починаєш самостійно розбиратися з новою технологією, до якогось умовно успішного рівня дістається відсотків 5 людей. Спробували, вийшло складно, не зрозуміло, не вистачило англійської чи витримки, і все, зупинилися. І людина вже не буде моделювати чи шукати готову модель для хобі, чи бізнесу, розбиратися з 15 типами одного виду філамента при замовленні пластику на сайті… Це також дуже активна сфера моїх інтересів, тому ми в Українській мейкерській асоціації будемо поширювати інформацію про різноманітні активності, можливості, про дні відкритих дверей, про екскурсії на виробництва зі складними технологіями. 

Як ти вважаєш, чи достатньо по країні місць, де людина може прийти, подивитися, щось потестувати, доторкнутися до світу адитивних технологій. Чи все ж зосередження переважно у Києві, і важко знайти свою, умовно, Платформу Острів в інших містах?

На жаль, місць, де можна познайомитися з адитивними технологіями, ще недостатньо, і це нагадує ситуацію 10 років тому, коли ми починали створювати ярмарки мейкерів. Ми працюємо в цьому напрямку, наприклад, в попередньому проєкті з GIZ Україна. Ми переклали, адаптували кілька плейбуків, інструкцій, як відкрити шкільний мейкерський простір і як провести шкільний ярмарок мейкерів. Є успішні приклади у школах, але їх поки що небагато. Я прагну, щоб в Україні з’явилося більше 400+ мейкерських просторів в найближчі роки. Працюємо в цьому напрямку.

Ми не можемо чекати, поки щось зміниться само

Які виклики наразі є перед тобою, людиною, що хоче посприяти відкриттю 400+ мейкерспейсів, виступає організатором подій різноманітного формату, розвиває мейкерство в Україні?

Компанії вкладаються в події, коли їх ринок зростає. Зараз в країні грошей не більшає, на жаль. Тому я дуже вдячний, що у нас є наразі кілька компаній, які допомагають з фінансуванням організації подій. Фінанси на організацію не великі, але зараз будь-які бюджети під питанням для багатьох бізнесів. Загальна економічна ситуація в країні не така, щоби кампанії сильно допомагали подіям, які ми робимо. З іншого боку, ми не можемо чекати, поки щось зміниться само, і ми потім: «О, окей, тепер вже економіка зростає, спробуймо, нумо робити фестиваль». Це не наш шлях, тому будемо робити й шукати можливості будь-які, будь-де, тому що фестиваль в тому числі впливає на економіку. Ми формуємо більше замовників, більше людей, які йдуть в цю галузь, більше робочих місць і кандидатів на ці робочі місця.

Раніше перешкоди для ярмарків мейкерів були в тому, що люди, в принципі, мало розуміли, хто такі мейкери, навіщо це треба, навіщо ці ярмарки, що нам там продавати будуть. Зараз вже набагато краще з цим, але ще чимало роботи попереду.

Чому людям варто прийти 21 вересня саме на фестивалі 3D друку та робототехніки, а не піти, наприклад, у театр на Подолі, або ще кудись? 

У нас формується технологічне майбутнє країни. 

Я обожню театр на Подолі та знаю, що весело може бути в багатьох місцях. В цю дату буде багато подій по всьому місту, але якщо трішечки цікаві технології, то ось тут вони будуть сконцентровані та у веселому форматі. 

Це не виставковий формат, де контракти, візитки, коньяк з партнерами, угоди й оце все. Це популяризаційний розважальний формат, який і наштовхує на цікаві роздуми, і змушує подивитися на звичне під іншим кутом. 

Нещодавно ти став директором з інновацій у Національному авіаційному університеті, які плани та нові можливості бачиш у зв’язку з цим?

Ми шукаємо можливості створити лабораторію 3D друку на базі нашого університетського мейкерспейсу. 

Університет має стати за кілька місяців майданчиком, на якому можна долучитися до друку, пройти навчальні курси, прийти познайомитися, отримати консультацію, спробувати щось надрукувати, розмістити у нас замовлення на складніший друк. 

Ми шукаємо партнерів для розширення можливостей, щоб університет став важливим місцем для розвитку інноваційних технологій. Планується організувати системний навчальний процес, в який активно залучатимемо спільноту та всіх зацікавлених до участі. Хоча ми почнемо з простих технологій, таких як FDM-друк, в майбутньому передбачаються можливості для впровадження складніших і професійних рішень. Також плануємо участь бізнесів як експертів та зацікавлених в експериментах з технологіями та матеріалами для прототипування та інших виробничих завдань.

До зустрічі 21 вересня на Фестивалі 3D друку та робототехніки!

Участь безоплатна, але реєстрація (тут) потрібна.